У Франції на початку 18 століття сам король носив на грудях квітикартоплі, королева прикрашала ними зачіску, а страви з картоплі щодняподавали королю до столу. Щоправда селян довелося привчати до цієїкультури хитрістю. Коли картопля достигала, навколо полів ставилиохорону. Думаючи, що охороняють щось цінне, селяни нишком викопуваликартоплю, варили її і їли. В Росії картопля приживалася з величезними труднощами. Селяни вважали загріх вживати привезених невідомо звідки чортових яблук і навіть підстрахом каторги відмовлялися їх розводити. У 19 столітті виникаликартопляні бунти. Пройшло чимало часу, поки в народі зрозуміли, щокартопля смачна і поживна. Цей овоч використовують для приготування легких закусок, салатів, супів,і других страв. Картопля містить білки, вуглеводи, калій, баластніречовини, вітаміни А, В1, с. У 100 г картоплі є 70 калорій. Дика картопля за декілька тисяч років до нашої ери мала велике значенняу житті перших поселенців Анд. Страва, яка рятувала від голоду цілийнарод, називалась “чуньо” і готувалась з проморожених, а потімпросушених картоплин дикої картоплі. В Андах до цього часу індійцібережуть прислів’я: “Сушене м’ясо без “чуньо” подібне до життя безкохання”. Воно слугувало також одиницею обміну у торгівлі ( “чуньо” міняли на квасолю, кукурудзу і т.д.) “Чуньо” було двох видів — біле ( “тунта”) і чорне. Рецепт “чуньо” приблизно такий: картоплини розсипали під відкритим небом і залишали мокнути під дощем, сохнути під сонцем та підмерзати ночами під час приморозків; дляшвидкого видалення вологи картоплини після відтавання розкладували вмісці, яке продував вітер і обережно перетоптували ногами. Щоб шкірка зкартоплин краще злазила, їх вміщували поміж спеціальними сиром’ятнимишкірами; коли готували чорне “чуньо”, почищені у вищеописаний спосіб картоплинипромивали водою, а коли готували “тунта”, то картоплини на декількатижнів опускали у басейн з водою, після чого залишали для остаточногопросушування на сонці і вітру. “Тунта” зберігало форму картоплини і булодуже легке. Після такої обробки дика картопля втрачала гіркий присмак і довгозберігалася. Якщо виникає бажання смакувати дикою картоплею, рецепт доВаших послуг. Вперше європейці, а точніше іспанці, спробували “мучне коріння хорошогосмаку” лише в середині 16 століття в Перу і назвали його трюфелем. Протеця знахідка не досягнула берегів Європи. Пізніше іспанські та англійськікораблі робили зупинки біля берегів Чілі і запасались картоплею. Звідтиперші картоплини потрапили в Іспанію, а тоді в Італію. В Європі картопля приживалася важко. Не беручи до уваги те, що іспанціпершими з європейців познайомилися з цією культурою, Іспанія булаостанньою країною в Європі, що по-справжньому оцінила овоч. У Франціїперші згадки про обробку картоплі датовані 1600 роком; її поширеннянатрапляло на багато перешкод аж до 18 століття.
